На жаль, досить часто наша держава в особі її виконавчих органів не зовсім добросовісно відноситься до тих, хто стоїть на її захисті й покладає своє здоров’я, а інколи й життя.
Так, мій довіритель – учасник бойових дій (К.), неодноразово проходив службу в зоні проведення АТО на сході країни у складі одного з підрозділів Національної поліції України.
В березні 2018 року під час бойового чергування на блок-посту в одному із населених пунктів Луганської області під час огляду транспортного засобу та документів, внаслідок вкрай несприятливих погодних умов (сильна ожеледь), К., який був озброєний та у відповідному екіпіруванні, послизнувся, втратив рівновагу та впав. В результаті чого отримав закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку та інші тілесні ушкодження. Після чого К. проходив лікування у шпиталі.
В результаті проведеного службового розслідування по невідомій причині відповідною комісією Головного управління Національної поліції у Київській області прийнято «мотивоване» рішення про те, що травми, яких зазнав К., отримані ним буцімто не під час виконання службових обов’язків, а з власної необережності.
В подальшому такі дії комісії оскаржені нами до Київського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 10.12.2018 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78759154), залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81429972), позов задоволено, зокрема скасовано висновок службового розслідування, відповідні акти про нещасний випадок та зобов’язано Головне управління Національної поліції в Київській області провести повторне розслідування з урахуванням правової позиції суду, яка по суті збігається із доводами, наведеними в нашій позовній заяві.
Нагадую про те, що згідно п. 9 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» учасники бойових дій мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, яка надається за рахунок держави.
Адвокат Сергій Ткаченко. 06/07/2019
