До набрання чинності 24.12.2015 Законом України від 26.11.2015 № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» (так званий «Закон Савченко») частиною 5 статті 72 Кримінального кодексу України було передбачено можливість зарахування строку попереднього ув’язнення у строк кримінального покарання у вигляді позбавлення волі із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі («день за день»).
24.12.2015 набрав чинності так званий «Закон Савченко» (Закон України від 26.11.2015 № 838-VIII), яким ч. 5 ст. 72 КК України викладено в новій редакції, зокрема абзац першим якої передбачено таке: «Зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі». Тобто «Законом Савченко» було передбачено те, що один день строку попереднього ув’язнення мав зараховуватись за два дні позбавлення волі («день за два»).
В подальшому Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення» від 18.05.2017 № 2046-VIII (набрав чинності 21.06.2017) «Закон Савченко» в зазначеній частині фактично скасовано.
Проблематика: Як зараховувати строк попереднього ув’язнення у строк покарання у вигляді позбавлення волі особам, які скоїли злочин до 20.06.2017 (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув’язнення після 21 червня 2017 року?
Рішення: В даний час питання чітко врегульоване Верховним Судом, Великою Палатою якого 29.08.2018 у справі № 663/537/17, провадження №13-31кс18, (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76207318) ухвалено постанову, якою зроблено такий правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання): «106. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув’язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув’язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається».
Згідно ч. 6 ст. 368 Кримінального процесуального кодексу України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновок: Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув’язнення після 21 червня 2017 року тобто після відміни «Закону Савченко» – 1 день попереднього ув’язнення зараховується за 2 дні позбавлення волі.
Власна практика: ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.09.2018 у справі № 359/7389/18, провадження № 1-в/359/382/2018, засудженому (підзахисному) зараховано в строк відбуття покарання період його перебування в установі попереднього ув’язнення із 21.06.2017 по 29.03.2018 (по день набрання законної сили вироку суду I інстанції на підставі ухвали суду апеляційної інстанції), незважаючи на те, що судом апеляційної інстанції в основній справі ухвалою від 29.03.2018 строк попереднього ув’язнення зараховано «день за день». http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76817385
Точка зору автора: Немає значення те чи вирішувалось питання щодо зарахування строку попереднього ув’язнення вироком суду та/або чи судовим рішенням суду апеляційної інстанції. Підтвердженням такої позиції є зазначена ухвала від 27.09.2018. Мотивом сторони захисту слугувало те, що до ухвалення Верховним Судом зазначеної вище постанови від 29.08.2018 існувала протилежна судова практика, що не є перешкодою для вирішення постановленого питання в порядку виконання судового рішення в даний час.
Автор: адвокат Сергій Ткаченко