Невручення засудженому пам’ятки про процесуальні права та обов’язки – істотне порушення права на захист (Київський апел. суд, №380/329/19, 18.06.2019)

  Фабула судового акту: Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 05.07.2018 О. визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.

  На підставі ст. 75 КК України О. звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців і на нього покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

  Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 04.04.2019 у справі № 380/329/19 задоволено подання органу пробації про скасування О. звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування покарання у виді позбавлення волі. Суд I інстанції прийшов до висновку про те, що засуджений О. ухилявся від виконання обов’язків, покладених на нього вироком суду, та не бажав стати на шлях виправлення. В ході «динамічного» судового розгляду з метою надання правової допомоги засудженому О. захисника залучено не було.

  Засуджений О. перебуваючи в Київському СІЗО звернувся за призначенням йому захисника за рахунок держави через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області.

  Захисником засудженого О. за призначенням адвокатом Ткаченком С.О. подано апеляційну скаргу на вказану ухвалу Тетіївського районного суду від 04.04.2019, яку частково задоволено ухвалою Київського апеляційного суду від 18.06.2019 у зв’язку з істотним порушенням права засудженого О. на захист при розгляді справи в суді I інстанції.

  Зокрема апеляційний суд зазначив про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом I інстанції, оскільки всупереч положенням ст. 345, ч.3 ст.539 КПК України пам’ятку про права і обов’язки О. в суді не вручали і права, не роз`яснювали, чим було позбавлено його можливості скористатися правовою допомогою захисника та порушено право на захист.

  Матеріали провадження не містять даних про вручення засудженому О., який брав участь у розгляді подання органу пробації, пам’ятки про права та обов’язки. Із зафіксованого в журналі судового засідання та на технічному носії інформації судового провадження в суді першої інстанції вбачається, що після відкриття судового засідання, повідомлення про повне фіксування судового розгляду технічними засобами, оголошення складу суду і роз’яснення права відводу суд встановив особу засудженого і одразу дав можливість представнику органу пробації оголосити подання, тобто перейшов до розгляду питання, пов’язаного з виконанням вироку.

  Суд не з’ясовував, чи вручено засудженому відповідну пам’ятку, чи зрозумілі йому права та обов’язки, і не роз’яснюв їх, чим не виконав свій обов’язок стосовно забезпечення права засудженого на захист, який полягає принаймні в роз’ясненні права на кваліфіковану правову допомогу, і допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

  В результаті Київський апеляційний суд скасував ухвалу Тетіївського районного суду від 04.04.2019 і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

  У подальшому, після перерозподілу справи за підсудністю, ухвалою Володарського районного суду від 07.08.2019 відмовлено в задоволенні подання органу пробації. Ухвала набрала законної сили, оскільки не була оскаржена жодним із учасників провадження.


Адвокат Сергій Ткаченко.

До уваги повний текст судового рішення:


  Успішний правовий захист у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів мед. характеру


  Апеляційну скаргу задоволено: скарги на бездіяльність центрального апарату Державного бюро розслідувань підсудні Шевченківському рай. суду м. Києва, а не іншим судам (Київський апел. суд, №761/1665/20, 18.02.2020)


  Суд: Визнання обвинуваченим вини не є безумовною підставою для скороченого судового розгляду; незастосування судом відеозаписувальних техзасобів не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (Київський апеляційний суд, 09.07.19, № 379/1222/18)


Київський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

  18 червня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого – судді Тютюн Т.М.,

суддів Павленко О.П., Трясуна Ю.Р.,

за участю секретаря Музики Х.І.,

прокурора Черниша Я.О.,

захисника Ткаченка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали провадження щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Києва, громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

судимого:

1) вироком Тетіївського районного суду Київської області від 06.09.2017 року за ч.1 ст.185 КК України на 80 годин громадських робіт;

2) вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19.04.2018 року за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

3) вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 05.07.2018 року за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України на підставі ч.4 ст.70 КК України  на 1 рік 1 місяць позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

за апеляційною скаргою захисника Ткаченка С.О. на ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 4 квітня 2019 року,

у с т а н о в и л а :

  Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 05.07.2018 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.

  На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19.04.2018 року у виді позбавлення волі на строк 1 рік, від відбування якого звільнено з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.

  На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців і на нього покладено обов`язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

  01.03.2019 року до Тетіївського районного суду Київської області надійшло подання старшого інспектора Тетіївського районного відділу філії Державної установи “Центр пробації” у м. Києві та Київській області про скасування ОСОБА_1 звільнення від відбування покарання з випробуванням.

  Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 04.04.2019 року подання задоволено. Скасовано звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та направлено його для відбування покарання, призначеного вироком. Своє рішення суд мотивував тим, що засуджений ухиляється від виконання обов`язків, покладених на нього вироком суду, та не бажає стати на шлях виправлення.

  В апеляційній скарзі захисник Ткаченко С.О. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання Тетіївського районного відділу філії Державної установи “Центр пробації” у м. Києві та Київській області.

  Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про незаконність ухвали у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Так, рішення про необхідність скасування ОСОБА_1 іспитового строку суд мотивував тим, що він для реєстрації в орган пробації не з`являється, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, веде бродяжницький спосіб життя, зловживає алкогольними напоями тощо, а відтак не бажає стати на шлях виправлення. В матеріалах справи міститься довідка-характеристика № 1176 від 18.09.2018 року, видана виконкомом Кашперівської сільської ради, згідно з якою скарг та нарікань на ОСОБА_1 не надходило, однак вже через місяць це же орган видає довідку-характеристику № 1563 від 25.10.2018 року зовсім протилежного змісту. Також у справі наявні дані, у відповідності з якими засуджений не проживає за місцем реєстрації, і одночасно – характеристика дільничного офіцера поліції негативного змісту, і наявність цих суперечностей викликає сумніви в достовірності викладеної інформації.

  Крім того, подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання скеровано органом пробації до суду 01.03.2019 року, хоча ОСОБА_1 лише за два дні до цього був письмово попереджений про скасування звільнення. В суді першої інстанції до справи було долучено довідку № 2394 від 18.03.2019 року і характеристику № 2393 від 18.03.2019 року, видані в.о. начальника житлово-експлуатаційної дільниці “Печерськжитло” КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва”, згідно з якими засуджений працює і позитивно характеризується. Разом з тим, суд взяв до уваги дані про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності 22.09.2018 року, 23.09.2018 року і 18.10.2018 року, два перших з яких вже враховувалися судом під час розгляду попереднього подання органу пробації. А тому, на переконання захисту, висновки суду є передчасними.

  Також звертає увагу на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки всупереч положенням ст.345, ч.3 ст.539 КПК України пам`ятку про права і обов`язки ОСОБА_1 в суді не вручали і права, не роз`яснювали, чим було позбавлено його можливості скористатися правовою допомогою захисника та порушено право на захист.

  Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника Ткаченка С.О., який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду законною, обґрунтованою та вмотивованою; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити частково, з таких підстав.

  Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

  Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

  Відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.537, ч.3 ст.539 КПК України питання, які вирішуються судом під час виконання вироку, в тому числі про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком, розглядається суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК України.

  За процедурою судового розгляду після відкриття судового засідання, повідомлення про повне фіксування судового розгляду технічними засобами, оголошення складу суду і роз`яснення права відводу судовий розпорядник роздає особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам`ятку про їхні права та обов`язки, передбачені цим Кодексом. Після ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді, з пам`яткою головуючий з`ясовує, чи зрозумілі їм їх права та обов`язки і у разі необхідності роз`яснює їх.

  Згідно з ч.3 ст.43 засуджений має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.

  Згідно з п.3 ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту – мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на її оплату.

  Забезпечення права на захист є загальною засадою кримінального провадження, яка у відповідності з вимогами ст.20 КПК України полягає і в тому, що засуджений має право користуватися правовою допомогою захисника, а суд зобов`язаний роз`яснити йому права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

  Цих вимог закону судом першої інстанції дотримано не було, про що обґрунтовано зазначає в апеляційній скарзі захисник.

  Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали провадження не містять даних про вручення засудженому ОСОБА_1 , який брав участь у розгляді подання органу пробації, пам`ятки про права та обов`язки. Із зафіксованого в журналі судового засідання та на технічному носії інформації судового провадження в суді першої інстанції вбачається, що після відкриття судового засідання, повідомлення про повне фіксування судового розгляду технічними засобами, оголошення складу суду і роз`яснення права відводу суд встановив особу засудженого і одразу дав можливість представнику органу пробації оголосити подання, тобто перейшов до розгляду питання, пов`язаного з виконанням вироку.

 Суд не з`ясовував, чи вручено засудженому відповідну пам`ятку, чи зрозумілі йому права та обов`язки, і не роз`яснюв їх, чим не виконав свій обов`язок стосовно забезпечення права засудженого на захист, який полягає принаймні в роз`ясненні права на кваліфіковану правову допомогу, і допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

  Згідно з ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

  Колегія суддів вважає, що істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, допущене судом першої інстанції при розгляді подання, про що детально вказано раніше, перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому відповідно до вимог ст.ст.407, 409, 412 України ухвалу належить скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, частково задовольнивши апеляційну скаргу захисника.

  Що стосується доводів в апеляційній скарзі про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження з огляду на наявність у справі суперечливих доказів, то колегія суддів не вправі давати їм оцінку, оскільки згідно з ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими.

  Під час нового розгляду суду належить згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, з`ясувати, чи відповідають викладені в поданні уповноваженого органу з питань пробації дані про систематичне невиконання засудженим покладених на нього обов`язків, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, фактичним обставинам провадження, і, в залежності від встановленого, ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

  Апеляційну скаргу захисника Ткаченка Сергія Олександровича задовольнити частково.

  Ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 4 квітня 2019 року, якою задоволено подання старшого інспектора Тетіївського районного відділу філії Державної установи “Центр пробації” у м. Києві та Київській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і ОСОБА_1 направлено для відбування покарання, призначеного вироком, скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

  Судді:

  Тютюн Т.М.  Павленко О.П.  Трясун Ю.Р.